Обпалило Чорнобилем землю і небо,
Джин урановий вирвався із глибини.
І пташок захлинувся від розпачу щебет,
Піднялися на захист Вітчизни сини.
В знавіснілім вогні долі ви обпалили,
Та приборкали смерть у жорстокім бою.
Її хижий оскал зупинити зуміли,
В боротьбі відстояли ви землю свою.
А якою ж ціною за це розплатились!
Не минуло безслідно нічого для вас.
Те проміння ядуче в тілах поселилось,
Й багатьох хто там був, вже забрало від нас…
Ну а ті хто зостався воюють до нині,
Із хворобами б’ються щодня в боротьбі.
А у кріслах державних зажерлися свині,
І гребуть, і гребуть у кишені собі!
І у тих хто ціною життя і здоров’я,
Відстояв цілий світ, забирають усе.
Кажуть пільги тепер не потрібні Героям,
Я не можу мовчати сьогодні про це!
Тридцять років минуло, як сталося лихо,
Але рана болить і вона ще жива.
Кожен рік, відлітають чорнобильці тихо,
А в живих забирають чинуші права.
Тридцять років лише, а їм пам'ять відбило,
Що ці люди для нас відстояли життя!
Що їх долі пекельним вогнем обпалило,
Вам доземно Герої вклоняюся я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2016
автор: Наталка Долинська