Не буду підпирати в хаті лутку,
І слухати, що серденько болить...
Не дам в душі місцинки я для смутку,
Покличу радість в кожну життя мить!
Свій погляд кину в небо чисте, синє,
І руки відведу свої убік,
А потім крикну (голос нехай лине!) -
І сонце досягне моїх повік!
Відчую те тепло, що йде від нього -
Від того дива, що послав Господь -
Пізнаю смак кохання я святого,
Скажу йому: - Діждалася, проходь!
21.04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2016
автор: Людмила Дзвонок