Знов чарівним цвітом квітне сад,
кожної весни, вже сотні років.
Знову озираємось назад,
і чиїхось знов чекаєм кроків.
Знову навкруги все замела
ніжно-біла віхола весняна.
Він згадає, що вона була...
Ніжна, добра, щира та кохана...
А вона всі спогади й думки,
мовчки понесе сама у світ.
І на згадку про ті їх роки,
на долонці лиш вишневий цвіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2016
автор: Юлія Сніжна