Деякі люди
Душу ангела мають,
Добрим словом
Душі освітляють.
І довго згадуєш тому
Що довелось пережити
Чисту, світлу доброту
І своє серденько зігріти.
І слава Божа, наповнила його,
І слово Боже утішає,
Премудрість, прозорливість,
Учить і наставляє.
Є ще люди і такі,
Які мудрості не мають,
Отруєні їх язики,
Учать і наставляють.
Розбещують людей,
Відводять від дороги,
Від обдурених речей,
Ведуть їх в комори.
Чому слово Христа,
Не всім зрозуміти?.
Тому що жертвою хреста,
Не кожен хоче повисіти.
Шукають слави у людей.
Щоб на троні посидіти.
Тому віночки, брехливих речей
На шиї їм висіти.
Не сприймають праведних речей,
Тому віри не мають,
І вчать, не тому людей,
А байки розповідають.
Закон є закон,
Його не можна змінити.
І приговір як дзвін,
По тобі він буде дзвонити.
Є ангели душі,
На душу мають право.
Байдужі до тіла вони,
А до душі припало.
Бо дух і душа,
Це частина Бога,
І коли забруднена вона,
У пекло їй дорога.
У пекельному вогні
Її треба очищати,
Щоб навчилися тоді,
Світлі дороги вибирати.
Поки живемо на землі,
Треба душу очищати,
Щоб не в пекельному вогні,
Просити і умовляти.
Є час, коли до людей,
Є час, коли від них тікати,
Будь розумним як Закхей,
Христу, двері відчиняти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660817
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.04.2016
автор: Нагорний