Ти в пастці: зловили в тенета ті дні,
Коли час тече тихоплинно,
Дає загубитись в гармонії слів
І тішить єднанням родинним.
Залатані сонцем дірки в голові,
Водою розчинена втома,
Давно не ходив босоніж по траві,
Крізь вуса хтось скаже: «Ти вдома».
Тепло розіллється від пальців до скронь,
Жоржини всміхнуться рідненькі,
Врятують і зцілять від сотні безсонь
Побиті життям руки неньки – святі та старенькі.
А батько згадає, як ти був малим -
З веснянками сонячний хлопчик…
Нема вже веснянок, життя – як полин,
А спогади серце лоскочуть.
© Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660680
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.04.2016
автор: Олена Галунець