На схилі ведмежої гірки,
Під мереживним дахом ялин
Стояв вітрами прогірклий
Старого мірошника син
Він марив у білій гарячці,
Білішій від світу сторін,
Про погляд веселої прачки
Зсередини власних обійм
Вона на річці під схилом
Кидала білизну вгору і вниз
І в хмарі піни від мила
Ховала патьоки забутих сліз
А доля розклала на камінь
Зошитовий старий папірець
І вписала у нього шрамом:
Їм зась до кохання… Кінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2016
автор: Герменевт