Стосунки… натягнуті, немов струна гітари
І лиш одна секунда є межею нас.
Ми більше не герої пісні DZIDZIO, я не Сара,
Однак, мій вогник, що всередині не згас.
Рука трима струну, не відпускає,
Можливо, доля дала другий шанс.
Проте тебе назад, в минуле, не вертає,
А в голові моїй застрягло «ONCE».
Та нитка вже напружено тремтить…
Останнє рішення – і він уже позаду.
Задумаєшся хоч на одну мить,
А все кричить тобі про зраду.
Ти крикнеш щось, в пориві почуттів,
Й рука напоготові відпустити.
А він все ж зрозуміти не зумів:
Її потрібно було лиш любити.
І виступила на руках червона кров,
Страшенний вітер душу розрива.
Я до останнього тягнула ля-мінор,
Та втримать, як би не хотіла, не змогла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2016
автор: Анастасія Оніщук