Ніч. Все спить. Лиш вітер свище,
Дме безперестану.
Нижче-вище, вище-нижче,
До самого рана.
А вранці засинає десь у хмарах,
Як тільки сонце пустить в небі спалах.
Ранок. Ясне небо. Вже світає.
Треба всіх збудити.
Вранці все встає і розквітає,
Щоби знову жити.
Десь здаля вже чутно солов'їний спів,
Що нам про сновидіння розповів.
День іде. Усе бринить,
Все цвіте, буяє.
Вітер десь у хмарах спить,
Ліс лиш розмовляє.
Навкруги настала раптом тиша,
Тільки десь пробігла сіра миша.
Вечір. Захід. І багрянець
Небо укриває.
Сонце йде, ніби вигнанець,
Небо полишає.
Аби місяць славний - зірок володар -
Прийшов на зміну світло дати в дар.
І знову ніч. Все знову спить,
А вітер буйно свище.
Вже й ліс заснув. Усе мовчить,
Неначе кладовище.
А вітер лісу каже: "Засинай!
Співати тобі буду lullaby*!".
То це не дме він і не свище,
Нижче-вище, вище-нижче.
То колискову він співає,
І все навколо засинає.
Аби могло все засинати,
То вітру треба ніч не спати.
І все співати, лиш співати,
А вдень у хмарах спочивати...
Lullaby* - у перекладі з англійської означає: "колискова".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660522
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.04.2016
автор: Іванна Западенська