Щоночі точить боротьбу зі мною ранок.
Щоразу в муках прокидаюсь. Як підранок.
З розбитим тілом. І серцем. І головою,
і... не з тобою.
Б'є в груди сонце біле спицею проміння,
мене засліплює до сліз і оніміння...
Лиш яскравішою стає в тобі потреба
в самого неба.
Тихенько плавляться до ніг ранкові тіні.
Подвір'я всипали вишневі заметілі
і день новий ізнов згорить за краєм неба,
як я без тебе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2016
автор: Meggi