Життєвий твій шлях обриває

Лежиш  на  смертельному  ложі  -
Всі  знають..  й  чекають  кінця.
Не  довго  зали́шилось,  схоже..
І  відчай  ..  сховався..  зачах..

-Ой,  батько,  ой  таточку,  тату...
Як  важко  цю  мить  пережить..
Покинеш  ти  рідную  хату,
Душа  твоя  в  Рай  відлетить.
 
Хоч  доля  не  була  щаслива,
Та  вчив  ти  нас  правдою  жить,
Щоб  легка  дорога  зваблива
Не  сміла  серця  полонить.
 
Трудився  ти  зранку  й  до  ночі,
І  в  праці  спливали  роки..  -
Відводжу  заплакані  очі,
Щоб  ти  не  помітив  туги.
 
-Ти  нами  пишатися,тату,
Вже  можеш  -  своїми  дітьми.
Всього  у  житті  так  багато
Було,  але  стали  людьми.

Життєвий  твій  шлях  обриває
Й  дорога  веде  до  кінця,
А  рідні  спокою  не  знають,
Їм  відчай  заповнив  серця.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660422
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2016
автор: Ольга Калина