Майдан спекотний у морози…
У знову Україні сльози,
І знову, боронь Боже, кров…
Народ втомився бидлом бути,
Набридло обіцянки чути.
Народ боротися готов!
Всі патріоти – до столиці!
Пора панам давать по пиці!
Пора за правду виступать!..
До Києва зо всіх куточків
Сини Вкраїноньки і дочки
В яких терпець урвавсь мовчать
Прибýли – наказати гада.
Повстав народ. Повстала влада.
І закрутилось, завелось…
Громада свóє слово мовить,
Стерв’ятник б’є студента, ловить,
За ґрати кидає когось.
А ось і кров, а ось і жертви,
А ось замучені і мертві,
І болю відчайдушний крик…
Політики лише зітхають…
Робіть же щось!!! Вони не знають,
Лиш томлять всіх і свій язик.
Пішов би хтось із них під кулі,
Натомість покрутили дулі,
Чекають слушної пори.
Сидять у своїх норах теплих,
А до калік їм і до мертвих –
Плювати з більшої гори.
Вдають, що жаль, вдають скорботу…
Самі ж все марять про «роботу»,
Хто б влади крісло взяти б міг.
Насправді, щоб змінити «пана» –
Немає путнього Гетьмáна,
Який за Україну б ліг.
Один вже «ліг» та з переляку
На дно, щоб врятувати сраку –
«Вітьок», котрий Кремлю здав нас.
Тепер в щура одне лиш діло –
Як би чкурнуть відсіль уміло,
Як кажуть: під шумок якраз.
Стосовно путнього Гетьмáна.
Кандидатура й не погана
Таки все ж є… та під замком.
Вона хоч жінка – та без вади.
У ній харизма, хист до влади,
І розум – не візьмеш гуртом.
Тому сидить, бо буде крах…
Не вигідна, не по зубах.
Її звільнити? Далі, як?
Прийдеться їй лиш підкорятись,
А іншим бігати, ховатись…
Бо Юля – саме той вожак,
Який навів би лад в країні…
Та не дають же кляті свині,
Хоч розпирає – ні на крок.
А цих «розумних кандидатів»
Зо всіх сторін: з Росії, Штатів…
Повчають жить, дають урок.
Як правильно усе зробить, швиденько…
О, рідна Україно-Ненько!
Це ж доки ще тобі терпіть?
Чому чужинцям лізти в душу?
Чому їм можна долю рушить?
А нам втручатися – не сміть?!
Є, ні, панове, вибачайте!
Своє ви маєте, то майте…
А Україна, то вже – зась!
Лише народ і воля Бога
Рішатимуть, яка дорога
Країні рух в майбутнє дасть…
Пробачте, браття й сестри, що в екрані,
Душею з вами, а не на майдані.
Хворію я і… матір схоронив.
Бажаю, щоб людина гідна, путня
Прийшла до влади. Досить «трутнів»!
Щоб Бог нас всіх благословив!
12 лютого 2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660253
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 17.04.2016
автор: Олег Жердель