Кумедна історія, про яку розповім нижче, трапилася в часи мого студентства.
Додому добиралася автостопом. Пощастило - швидко зупинила автомобіль. Водій окрім мене "захопив" у пасажири ще одного юнака, кремезного і високого. Про себе останнього прозвала Здорованем.
Дорога здавалася довгою, оскільки і водій, і попутник виявилися мовчазними - за весь час ніхто й слова не промовив. З величезним нетерпінням чекала своєї зупинки. "Ну ось, нарешті, приїхала!"
Щойно водій натиснув на гальма, попросила його відкрити багажник, аби витягти звідти мою студентську сумку з речами. Захопивши ключі, він поспішив виконати прохання. А допоки витягував сумку, Здоровань відійшов від нас вже далеченько. Водій покликав його: "Е-е-е, юначе, а розрахуватися?", на що хлопець викрикнув: "А у мене - проїзний, дядю!", при цьому демонструючи клаптик паперу, який давав дозвіл на безкоштовний проїзд у громадському транспорті в межах Хмельницького. Далі - закинув сумку на плече і - навтіки! Водій приголомшено закляк від несподіванки. А коли усвідомив, що сталося - як вибухнув сміхом! Нареготавшись досхочу, шофер крізь сльози весело звернувся до мене: "Надіюсь, у Вас проїзного не має?". Я захитала головою, мовляв "ні!", протягнула гроші та подякувала. А дядько додав: "Він все-таки зі мною розплатився - сміхом!"
15.04.2016
Фото з інтернету
Бувальщину опубліковано в альманасі "Енциклопедія сучасної літератури"
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2016
автор: Світлана Крижановська