У божевілля я не хочу,
хоча б тому, що на портал
ти - птахом хижим з гострим оком -
із божевільні прилітав.
Терзав усіх, хто - у форматі,
дирявив словом те, що - ніц...,
але кохався із лататтям,
і пихи відрізняв від лиць.
Ідеш по сліду, як в охоті,
крізь тернії. І здобич – ось!.
Колючки на шляху із дроту,
та не відома безголось…
Життя вирує…!Бійки знову
мордують пишущий загал…
І десь є ті, що у розмовах
рождають істинний портал.
Не поламай пір"їни, кості
коли кріз стіни - напролом…
Не знаю - атеїст, чи гностик,
коли тріпочеш ти крилом…
Ідемо...босі, голі душі…
Слова - одежа є, і щит.
І ворог згине осоружний,
якщо є друг. Такий, як ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659666
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 15.04.2016
автор: norma Ardeko