Твоя гітара крає душу,
Вже хриплий голос на межі,
Слова такі, що сльози душать,
Бо полосують мов ножі…
Велику, дійсно, силу маєш
Раз з душ людських, із їх глибин
Усе найкраще підіймаєш,
Мов клином вибиваєш клин…
В піснях твоїх завжди герої
На піку слави, чи в багні,
Живі і мертві в морі крові
В цій розатошеній війні…
Ти б’єш по струнах рівним боєм,
Мов в трансі знов береш акорд,
І вилітають, як з обоєм,
Слова: Донецьк, Аеропорт…
Колись давно, ще з кобзарями,
Ходила Правда між людей
Стернею босими ногами,
Та силу мала мов Антей…
От і сьогодні в дні буремні,
Як хтозна скільки літ тому,
Пісні летять немов молебні,
Кудись у сиву давнину...
14.04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659604
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 14.04.2016
автор: Віктор Погуляй