Виряджала мати сина у дорогу,
Напуття давала: "Чесним, щирим будь!"
Щоб ніхто не бачив, помолилась Богу
І благословила у життєву путь.
Проводжала доню із оселі ненька:
«Нехай добрі люди стрінуться в житті.»
Щоб ніхто не бачив, плакала тихенько
І перехрестила: "Хай тобі щастить".
-
Відлетіли діти. Постаріла мати.
Шле у світ широкий навздогін листи:
«Може дні останні... самотою в хаті...»
Серце, наче вогник, в неї мерехтить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659548
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2016
автор: Галина Оленич