Раніше, дід казав, шо люди тут жили,
А зараз вони просто є..
Ще пам"ятаю, як і ми росли
Й тоді усі боролися лиш за своє.
Сьогодні якось всі нудгують,
А від безділля тих проблем ще більше,
Отак те нищівне життя марнують,
А завтра ж знають - буде то ще гірше.
У кожному є той промінчик Божий
Та всякий, хто знайде його в собі,
Старається сховати від прохожих,
Забити в темному вуглі.
Бо ж на все світле
Знайдеться завжди протилежність,
Й добро знесилене, охрипле
Скалічиться об цю жахливу безсердечність.
Душі все ж краще там, де тиша,
Іду туди, де не ступає нога люду,
Якщо засіла у думках моїх образа хижа,
Під чистим небом скоро я усе забуду..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659366
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.04.2016
автор: Окманенко