Чи день, чи ніч - уже байдуже
Бо гніву навіть вже нема,
Хто кого любить і з ким дружить,
Кому сума, кому тюрма.
Знов у державі баламутять,
Хто, коли та скільки вкрав,
Потоки і офшори крутять -
Один щоб здав а інший взяв.
Вже не сумую і не плачу
І не печалюсь й не журюсь,
Таке паскудство наскрізь бачу,
Як тільки можу, так й борюсь.
Тож не байдуже, що жирують,
Що кров людськую владно п’ють,
Коропціонують і грабують,
Нормально жити не дають.
Людці снують і щось говорять,
Пруть популісти й шахраї,
Содом й Гомору в краї творять,
Брехня панує на землі.
Під корінь Україну косять,
Хватають ласії шматки,
В офшор компанії виносять,
Податки тягнуть з бідняків.
Вести державу - важка ноша
В краю багатства й злиднів,
Не так страшні московські воші
Як українські гниди!*
Ненько, край молока і меду,
Мобілізуй своїх синів,
Не пробачай «панамогейту»,
Скарай злодіїв й шахраїв!
*Симон Петлюра
13.04. 2016р., Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659342
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.04.2016
автор: БГІ