Я не можу з цього вибратись
Це глухий кут, крапка.
Сірі панелі, шиби - почали кидатись
а в мене сили волі - капка.
І не в тому питання
болить не болить.
Не біда якщо черговий раз наберешся досвіду.
Гірко, що тривалість кожного щастя -мить.
І з торбами воно знову йде по світу.
Страх всередині - слабкість
і друг як не як.
Люди стомлені власним багатством і мізером.
Як це важко дивитись
у кожен свій брак.
Споглядати життя куцим тизером.
Я не можу втекти.
Це безвихідь і млосні думки.
Вони сіткою стали судинною, внутрішньовенною.
Ці панелі старі,
шиби дують у кожні кутки.
Миті вицвіли. Я - лиш минулим і вкотре лиш "енною".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659132
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 12.04.2016
автор: тепла осінь