***
Неначе проліски
вилазить сивина
десь там за лісом
їдуть БеТеЕри
і місять
ряст із чорноземом
сталеві руки
а залізну пташку
годуй з долоні
порохом і градом
ягодами граду
що серед ночі
в небі
як зірки
приблудні
діти
не бояться
грому
сховай пташатко
у гніздо з кевлАру
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2016
автор: Світлана Бреславська-Кемінь