Скотились зорі тихо у траву,
Так тихо- тихо, щоб не чув лелека,
Не розбудить його з земного сну,
Стомився, повертаючись здалека.
Щоб не замовкла пісня у саду,
Де соловей співа мені в світанку,
Докупи зорі ранішні зберу
Й розкину там, де сонце сходить зранку.
Де веснянково зацвіла земля,
Вінок з барвінку заплету гаями
І зарадію, наче немовля,
Мов немовля засну із солов'ями.
Моя земля- це поле та гаї,
Земля моя, що під святим покровом,
Моя земля- родючі пшениці,
Земля моя, благословенна Богом!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2016
автор: Леся Утриско