Сьогодні цілий день мріяв торкнутися кінчика твого носа. Не можу викинути з голови вираз обличчя, коли дивишся в очі й кусаєш себе за нижню губу, наче я – склянка води у безкінечній пустелі, ін’єкція інсуліну для діабетика чи ковток свіжого повітря після довготривалого занурення у воду. Я продиктував тобі координати, щоб не залишатись більше наодинці з набридливим клубком власних токсичних думок. Я дозволив серцю битись частіше й гучніше, аби компенсувати довготривалу сплячку та порожнечу у вигляді мільярда дурних обра́з. Якби можна було розчинитись у її дівочих обіймах, то я давно би став загадковим привидом: розвіявся, розпилився, став атмосферою. Якби можна було розчинитись у її погляді, то я би пірнав туди якнайскоріше й одягався пілігримом, який починає шлях, де нічого не йде шкереберть. Якби можна було куштувати її вуста щохвилини, то я би божеволів так, що червоні моря на зап’ястях ставали смачнючим вином, де не гріх було би омити її темне, мов ґрунт, волосся. Здається, що цілодобово я зосереджений лише на тому, про що думає ця мінлива, свавільна та неконтрольована, наче погода в липні, дівчина. Що я, до біса, у ній знайшов? Скажи-но, як завела лабіринтами у глухий кут? Як допомогла відпустити минуле без драм та жалю, як навчила залишати біль на неіснуюче «завтра»? Я страшенно боюсь тебе, але так і тягне до прибережних хвиль й опиратись цій дивній стихії апріорі немає сил. Знаю, для того, щоб відчути тепло твоєї душі не варто стягувати з тіла білизну, а треба лише стиснути тремтячі пальці в своїй теплій долоні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2016
автор: Незайманий займенник