Ось так би відштовхнутися від слова
І полетіти птахом у світи.
Нехай дрібна відсіється полова.
Лети, моя ти душенько, лети!
Розвіяти на серці жаль і тугу,
Пострушувати радість з висоти,
Відкинути турботу і напругу,
Усі вагання миттю розмести.
Розквітнути у висі променисто, —
Джерельця світла справжнього знайти.
Засяяти над правдою іскристо.
Лети, моя ти душенько, лети! 6/04/16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658409
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.04.2016
автор: Lana P.