Прониза́ла небо блискавиця,
І злива землю освіжила...
Не розумію,чи це сниться,
Чи я цей день уже прожила?
Гамірні люди й автострада.
Усе минає, й мерехтить
Єдине світло із свічада,
Яке не згасне ні на мить.
Автомобілі і важкий рюкзак,
Аудиторія й якісь розмови.
А лектор ніби наш вожак,
З своїм знанням і даром мови.
А далі все,неначе сон.
Я знову зранку прокидаюсь,
Бо загоряється плафон...
Я сон згадати намагаюсь!
І знову в небі блискавиця,
Що місто все заворожила.
Не розумію,чи це сниться,
Чи я цей день уже прожила?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658179
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.04.2016
автор: Sindicate