пов"яжеш мотузку на шиї -
маєш прикольну краватку.
розкинеш, махнеш руками -
ото твої крила точно!
йтимеш стежиною лісу -
там садиба, озія що вельми,
здіймеш голову, глянеш угору -
замість неба побачиш стелю,
бо мрія така неосяжна -
аж не вміщується у небі
і для Всесвіта неможлива!
таму як прикольну краватку
пов"яжеш на шії файну... -
не надто махай руками,
бо втрапиш одразу в Едему,
у мрію свою неосяжну
(аж не вміщується у небі!),
серед звалищ й руїн не реальну,
не прийнятную світу і Всесвіту всьому -
ти обтяжений мрією важко,
вагомо, мов гирі з заліза!
підстрибнути навіть не в змозі... -
то й сиди напівлежачи в кріслі
і слухай що каже "ящик",
гарбузове лузай насіння -
воно кишково-шлунково корисно -
відраховуй на пальцях миті,
коли зновути станеш легким,
по драбині зійдеш на горище
і, замріяний у захмар"я,
злетиш на крилах в краватці -
злетиш над усім неосяжним,
неприйнятним для Всесвіта й світу усього -
скинеш сльозу у руїни,
у звалища сплюнеш зверху
і полетиш у висі
з заплющеними
очима...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657884
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2016
автор: Ем Скитаній