Не згинай мене, я не зігнуся,
Не боюся ні страхів, ні зла.
Я недаром з землі білорусів,
Де стійкою сосною зросла.
Йду по стежці незнаній сміливо,
Мудрість предків в гарячій крові,
Не вклонюсь я нікому квапливо,
Не схилю ні на мить голови.
Обминаю бридоту і сором,
Шлях свій доля людська моя в’є.
Вдаль дивлюся незрушеним зором.
Розум темряву наскрізь проб’є!
Ларыса Геніюш
Не згінай мяне, я не сагнуся
Не згінай мяне, я не сагнуся,
Не баюся ні страхаў, ні зла.
Нездарма я з зямлі беларускай
Непахіснай сасною ўзрасла.
Напрасткі йду няходжанай сцежкаю,
Мудрасць продкаў у гарачай крыві,
Ні прад кім не схіляю паспешна
Крыху гордай сваёй галавы.
Абмінаю ўсю набрыдзь, што вокал,
Чалавечы мой блытае лёс.
Гляджу ўдаль, не маргнуўшы нат вокам.
Розум цемру праніжа наскрозь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657779
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 07.04.2016
автор: Валерій Яковчук