Як двох сердець закоханий союз
Скріпили двоє молодят любов"ю,
Тоді здавалось - довго проживуть,
Не знатимуть вони біди і горя.
Але, на жаль трапляєься таке,
Що почуттів у них нема взаємних.
І тоне їх сімейний корабель
У хвилях та штормах проблем щоденних.
Та вже й кудись дівається любов,
Яка, здавалось би так пишно квітла.
Мабуть її й ніколи не було,
Захоплення й симпатія - і тільки.
Страждають діти.Злагоди ж нема
У домі їхньому між мамою і татом.
Можна тоді усе-усе здолать,
Коли один до одного повага.
Як не майно і гроші головне,
А людяність та чуйність, працьовитість.
Бо матеріальне - то все наживне,
А без любові важко в світі жити.
Коли вважає кожен чоловік,
Що половинка в нього - особистість,
Не хатню робітницю має він,
А люблячу, кохану, мудру жінку.
У свою чергу і вона також
Його шанує, любить і цінує.
Життєвих їм не страшно перешкод,
І подолають труднощі обоє.
В оселі затишок,душевний спокій,мир,
Батьки і діти радісні й щасливі.
Читачу любий, ти уже повір,
Є в цьому досвід, бо життя навчило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський