Коли він ховає слово до лівої кишені своєї сірої маринарки,
Закриває вхідні двері до своєї душі на три замки,
Коли він курить раз за разом свої довбані цигарки і думає, невідь про що,
Коли він є і його нема,
Він сушить мою середину, як сонце і вітер скошену траву,
Він випиває моє небо, щоби я не тягнула до нього свої крила.
Він краде мої зірки, щоби я не протирала їх щовечора вологими серветками,
Він закутує мене у чорний саван мороку,
Коли він ховає слово до лівої кишені своєї сірої маринарки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657218
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 04.04.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)