В місячнім сяйві дзвони завмерли,
Тихо здіймає вітер траву.
Тучі, у небі, промені стерли
Знову кохаю,… та знову не ту.
Дінь-дінь-дінь! Дінь-дінь
Знову не ту.
Та, що кохаю,… грається мною.
Та, що згубила, кличе у вирій.
Небо ізнову плаче водою,
Знов сліди,… в росі, серед зілля.
Дінь-дінь-дінь! Дінь-дінь
Росою сред зілля.
Нас цілували краплі у губи
Ти ж не казала, що більше не любиш
Ти обіймала, сплітаючи руки
Та обіцяла, що знов приголубиш.
Дінь-дінь-дінь! Дінь-дінь
Знов приголубиш.
Місяць заходить, ніч засинає
Знову над степом, як сяйво, зоря.
Ти все дражнила, що ти не кохаєш,
Що є любов… та тільки своя.
Дінь-дінь-дінь! Дінь-дінь
Та тільки своя.
В місячнім сяйві дзвони завмерли,
Тихо голубить вітер траву.
Тучі, у небі, промені стерли
Як я кохав,… та знову не ту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2016
автор: Dema