"Розмова про матір"

Хлопці  риготали  граючи  в  карти.  І  раптом  до  них  підійшов  священик  з  довгою  бородою,  як  у  всіх  священиків.  На  його  обличчі  був  помітний  гнів,  і  той  гнів  був  напрямлений  на  хлопців.  Він  стояв  довго  мовчки,  і  дивився  на  них,  ніби  аналізуючи  їхню  гру.  Хлопці  помітили,  що  на  його  ризі  весів  срібний  хрестик.  Постоявши  так  кілька  хвилин  біля  хлопців  нарешті  він  промовив:
–  Хлопці  не  губіть  себе  цією  грою.  –  Сказав  гостро  і  чітко,  немов  хотів  спалити  хлопців.  –  Але  через  те,  що  музика  була  гучною  мало  хто  почув  ці  слова.  –  А  почув  їх  тільки  Руслан,  який  крикнув  до  нього:
–  чуєш  батьку?  –  Іди  краще  молися  в  церкву,  –  бо  я  боюсь  батьку  через  те,  що  ти  тут  проповідуєш  нічого  не  досягнеш,  своїми  проповідями.  –  Сказавши  це  він  щиро  підморгнув  священику.
–  Дякую  тобі  синку  за  те,  що  ти  назвав  мене  батьком.  –  Але  я  хочу  все  ж,  щоб  ти  мене  почув  разом  з  своїми  друзями.
–  батьку  ще  раз  тобі  кажу  іди  по  добру  по  здоровому,  і  не  псуй  собі  нерви.  –  Сказав  добрим  голосом  Руслан.
–  гаразд.  –  Я  піду,  але  перед  тим  я  хочу  вам  нагадати  про  людину,  яка  вас  породила,  а  топто  ваша  матір.  –  Чому  я  кажу  вашу  матір,  а  не  твоя  матір,  бо  знаю,  що  не  тільки  твоя  матір  хвилюється  через  те,  що  ти  граєш  в  карти  на  гроші.  –  Ви  подумайте  над  тим,  що  вони  будуть  відчувати,  коли  дізнаються  про  це.  –  Яке  розчарування  заповнить  їхню  душу.
Сказавши  це  він  підійшов  до  Руслана  обняв  його  і  пішов  своєю  дорогою,  як  і  казав  йому  Руслан.
–  чуєш  Русланич!  –  Що  той  служитель  церкви  казав  тобі?  –  Жартіливо  запитав  Сашко.
–  нічого  особливого.  –  Відповів  Руслан.
–  ей  ти  Русланич!  –  В  тебе  випадково  немає  раку  борзості.
–  Заткнись.  –  Сказав  йому  Руслан  сердито.
–  Не  наривайся  Русланич.  –  Погрозив  кулаком  Руслану  Сашко.
Діло  б  дійшло  до  бійки,  аби  не  втрутився  Сафрон,  який  крикнув  до  Сашка:
–  Відстань  від  нього,  або  отримаєш  в  рило.  –  Сказав  Сафрон.
- Після  цих  слів  Сашко  присів  і  замовк.  Оскільки  не  хотів  розбиратись  з  Сафроном,  бо  знав,  що  буде  покалічаний.
- А  Руслан  попрощавшись  з  всіма  вийшов  з  кафе  купив  на  розі  квіти  і  пішов  додому,  –  і  подарував  їх  мамі.
-
14    жовтня  2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2016
автор: lypnec