Бризнуть проліски-очі –
І мені не до сну.
Жаль, що поїзд гуркоче
Ув осінню весну.
Ніжно погляд купає –
І його не зітреш,
Бо душа закипає,
Дзвонить сріберна креш.
А весна серце повнить –
Почуття молоді!
І прийшло невимовне,
Як уперше, тоді…
2.04.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2016
автор: Вячеслав Романовський