Сніг більше не врятує від затемнених кутків
І по кімнаті спогади, назустріч стріли
Твій чорний – моя манія
Страх втрати, я ж не маю.. Тільки зліпки
І стрічкою на рану, плачуть фільми
І хочеться проснутись п’яною
Біліше аніж ангел, вниз і тепло
Хто мурував? Я хочу без загострень
А стіни тиснуть, може відступити
Страх втрапити у Рай, коли ти в пеклі
Перо засохле заніміло, ніч і поспіх
Я згідна впасти, та не відпустити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2016
автор: Марамі