Вже другі роковини незабаром
Кривавої, підступної війни,
Яку з своїм смердючим перегаром,
Ординці в Україну принесли.
Царя свого немита вата славить,
Радіє горю наших матерів?!
У полонених вуха ріжуть навіть,
Скажені пси, із банди москалів!!!
Сирітки на святих могилах плачуть,
Убитих бранців карлика з Кремля…
Чи здатен лЮдський розум ЦЕ пробачить,
Простить катів, розтерзана земля???
Чи можна позабути лють звірячу,
Яка убила тисячі життів?
Я холуїв московських не пробачу!
Я не прощу зажерливих рабів!
Чи буде хтось з бандитами дружити,
Які залізли у сусідський дім,
Щоб ні за що людей, невинних, вбити
І навіть діток стратити у нім???
Русня сьогодні ллє ведмежі сльози,
Про друзів нагадала, про рідню.
Забула раптом ненависть, погрози –
Не попадіться, браття, в западню!
Нема ні каяття, ні покаяння!
Пробачення не просить рузьге мір!
Немає у гріхах, тяжких, зізнання –
Їх так навчив кремлівський лицемір…
Хто ладен ворогів уже простити,
Згадайте, а чи є у вас сини?
Бо йде війна і їх теж можуть вбити…
Царю на втіху… Вбити… Без вини…
Слава нації! Смерть москалям! Кіндрат & Корінь. 23.03.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656191
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 31.03.2016
автор: Кіндрат Корінь