Пробігся вітер по верхах дерев,
Залопотіло листя голосніше,
З-за обрію донісся гуркіт, рев,
Щораз лунав то гучно, то тихіше.
Затихло все, і навіть вітер зліг,
А хмара суне й суне, як навала,
Насупився, стемнів навколо світ
І небо все суворішим ставало.
Все сталось раптом: грім загуркотів
Та небо розітнула блискавиця.
Заплакала гроза серед полів
Потоками води, немов з криниці.
І милися берізки на дощі,
І все живе ховалось, де зуміло.
Стривожено хиталися кущі
Та до дерев горнулися несміло.
Та проблиском далекого вогню
Пробився промінь сонця з небокраю,
Стягнув з небес він сіру пелену,
Веселкою барвистий міст засяяв.
Здійнявся птах у сонячну глибінь,
І пісня разом з променями ллється,
Засяяла дощем помита синь,
І кращим світ, добрішим світ здається.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656090
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.03.2016
автор: Оля Андрієвська