133* що гріхи і кари?! – хай життя смакує!
(Віщі Книги: «нема того, хто жив і не грішив!»)
Заборонений плід – поцілунок коханки! – п’янить
І на тіло кладе кару вічної спраги, – печать:
Тільки той не в гріхах, хто не був у цім світі й на мить!
Тож приймай! – на вустах слід лишає життя благодать!
134* коли в дім твій постукає доля…
(«відкривай тому, хто стукає»)
А без тебе я птах, що позбавлений голосу й крил,
Кожне слово моє пустоцвіт, без краси і без сил –
Так мене вічне небо карає, затьмаривши розум:
Не прийняв твоє «так» – і мій човен без хвиль і вітрил.
135* поете, що ти є проти краси кохання?!
(«любов – це бог!»)
Я намагався стати всім – і покладався лиш на розум.
Це доля зверхньо сприйняла, закресливши мої прогнози.
Лише коли прийняв любов – став шахом я в краю кохання,
Хоч в сан візира возвести не зміг мій розум навіть в прозі.
136* одкровення зрячому: у зеленоокій не розгледів щастя…
(«шукай мене – і я знайдуся!»)
Як не бачив смарагду очей! – коли в очі дививсь, як в дзеркала,
Коли в серці була ти, а ми із коханням, сліпі, заблукали
Серед пристрастей світу й облич, виглядаючи свята любові?! –
А ти долею поруч була, стала всесвітом! – Іншому стала…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656063
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2016
автор: Касьян Благоєв