Не буде в нас ні квітів, ані маршів, ні обручок,
Нас повінчають зорі й блякле світло ліхтаря,
Нам в церкву – зась, між шепіт, в холод поглядів колючих,
Ніхто й не пустить до сходинки вівтаря…
Не буде суконь, дзвону келихів, хвалебних тостів,
Лиш клапті ночі на твоїх оголених плечах…
Зірки та хмари, вітер з місяцем – то наші гості,
Бо хто ж іще у нас гостює по ночах?
Хіба… Кохання? Та воно і так живе із нами,
Так ніжно пещене, мов довго бажане дитя.
Читаєм між рядків, вслухаємось поміж словами…
Я – твій, а ти – для мене, інше все – сміття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2016
автор: Педро Гомес