Це ти? А чи лишень – поет?
Я тут. Ти чуєш? Утопаю.
Співає пісню менестрель.
Впаду, чи ні? Авжеж, гадаю.
До віршів і до слів твоїх
котилося моє серденько...
Весняна обмиває злива
моє життя. О, моя ненько!
Коли ж бо ми були СЛОВА -
що поєднались в вірші-танго-
то хто б з нас краще танцював?
Навіщо в тексті коми, крапка?
Якби ми - ягоди - квітки -
на гіллі - китицями - поряд,
у шлейфі тих смаків, де ти
і я - єднання чудо-корінь…
Авжеж, мовчать немає сил,
хоч є оте - що невимовне...
До тебе мій палкий посил:
Читаю. Вірші. Із любов’ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655793
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 30.03.2016
автор: norma Ardeko