До моїх вікон туляться світанки
А ми нап’ємось чаю і йдемо
І щезну я із першим твоїм словом
Безжальним словом, кинутим на дно
З душі моєї самоспалень досить
Ще так багато у мені тебе
Я прошу Бога, щоб минулось просто
Та знаю, що любов вже не втече
Кричу: «достатньо!»
Руки – знову в холод
Кидаю серце
Ділю півжиття
Щоб відректися,
Щоб ти не побачив,
Як я без тебе ділюся на два.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2016
автор: Lesyunya