Укотре вже прийшла мені холодною
така очікувана - й не моя весна!
Ні квіточки нема крайока - жодної,
просвіту в небі, сонечка нема.
Мов крила птахи, на вітру тріпочуть
прозорі залишки колись барвистих мрій
і хтось торішнім стомленим листочком
шепоче-бавиться у гіллі "твій-не твій".
В німому смутку горнеться до світла
незаймана, як перший сніг, душа.
Холодною стаю потроху... Квітень
бруньки зелені несміливо ліпить
й дощу дзвінкого зронює кришталь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2016
автор: Meggi