Між хлібів стоїть тополя,
Як чиясь забута доля,
Яку палить сонце влітку,
А зимою б’ють вітри.
Тягнуться у небо віти,
Бо ще прагне жити й жити,
Хоче хмарам догодити,
Білим пухом зацвісти.
Приспів:
Ой, тополе, - дивна доле,
Хай почують небеса.
Знають тільки небо й поле,
Про твою нелегку долю.
Хай біжать вітри по полю,
Хай шумить твоя краса.
Плаче гілля білим пухом,
Знов хрущі гудуть над вухом.
Ще одну весну зустріла,
Тополина між хлібів.
Гріє сонечко тополю,
Пестить їй нелегку долю.
І шумить, шумить тополя,
Солов’я почувши спів.
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655419
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.03.2016
автор: Віталій Назарук