Ти сподіваєшся на хоч якесь щастя, щастя на тебе – ні…

Ти  сподіваєшся  на  хоч  якесь  щастя,  щастя  на  тебе  –  ні.
Все  додаєш  ваші  зустрічі,  множиш  їх  якось  в  умі,
Знаючи,  що  математика  –  не  сильна  твоя  сторона.
Десь  на  такій  же  планеті  йде  така  ж  сама  війна:
Також  якась  мила  дівчинка  з  серцем  як  драний  мішок
Хоче  виграти  втрачене,  ледве  стримує  шок.
Боже!  Як  прикро,  образливо,  як  болить  під  ребром.
Як  кровоточить  серце  з  вбитим  у  нього  кілком.
Краще  б  вбивали  одразу  тих,  хто  лишився  сам.
Душі  їх  поселяли  в  тихий  буддійський  храм.
Очі  їм  закривали  би,  щоб    не  бачити  більш
Таких  карооких  хлопців,  які  не  читають  цей  вірш.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2016
автор: Сокол Катя