На твоєму дереві виросли мої плоди:
Мимовільні жести і пара коронних фраз.
Ти нікого більше не пускай туди,
Я під твоїм деревом поставлю іконостас
З наших фотокарток, яких насправді нема.
Але це все в пам’яті як кілок.
Хай би знали дівчата, що ти – чума.
Буде їм, наївним, надалі урок.
Це як приручання диких тварин:
Підуть сотні і сотні тисяч років.
Ти мені не хлопець, ти – нікотин,
Що вбиває всі мої дев’ять життів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2016
автор: Сокол Катя