Найбільший страх-піти у небуття.
Потрапить в секту,втратити людину.
Не тіло головне,твоя душа
Така холоднодужа і невільна.
Кричала голосно -усі тунелі мліли.
Стогнали вулиці й ридали ріки...
Як пір'я,що спада мені на віки
Морозночерстве слово у грудЯх.
Не спала цілу ніч,чекала хоч словечко,
Тобі страждання мої дуже мило
Сплітають серце в саркастичне зриво.
Мелодія сумна у серці грає
Весняні квіти просто остогидли.
Ти ріжеш серце розмахом меча
Своє кохання заховай,не хочеться зустріти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2016
автор: Ольга Швидка