Нехай на камінь, терни, бездоріжжя
Зерно надії не впаде,
Бо стиглим колосом степної ріжжі
Я хочу бачити тебе.
Сьогодні в тернах без надії
Ростки у камені пуска,
А завтра розгорнеш ти крила,
Земля великая моя.
Як матір ти усіх ласкала,
Як матір ти в обійми прийняла,
І з важким серцем відпускала
В велике , непросте життя.
А ми як діти все забули,
Доросла пам ять - теж лиха...
Багато нас, та ми не чуємо, не чули
Що враз у раз по серцю твоєму ступа…
Та чую, знаю – ти розквітнеш!
Не вір нам – діти ми лише...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65515
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.03.2008
автор: Кристиан