[quote]"Кожен носить її, чуму, в собі, бо не існує такої людини на світі, атож, не існує, якої б вона не торкнулася."
А. Камю, "Чума"[/quote]
Замкнувся вдома... Ще весни немає...
Замкнувся в Горбачова, у гостях
П'ю чай із пляцком... Тиск росте, зростає...
Бетонний нависає саркофаг...
Мов Пантеон... Проте боги давно вже
Покинули цей дім... І я один...
Немов хвороба... Дивний світ... А може
Це сірий цвіт всі інші задушив?
А, ні... Не задушив... Згори є отвір...
І сонця промені летять униз...
Здавалось, дах закрив все... Тільки мода...
Та з медіани впав на рештки приз...
Дорога є... Але не йду, не можу...
Не маю крил... Не виросли вони...
Єдиний промінь світла на сторожі...
Тримає рідне - милий, тихий дім...
27.03.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655104
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 27.03.2016
автор: Systematic Age