Дивися, вербу обіймають малесенькі котики,
Хоч сонце, мов хворе, закуталось в хмари по шию,
Погоду для нас не зуміли вказати синоптики,
Самі ми також зробити цього не зумієм.
Мене краде вітер, ховає від тебе в туман,
Холодні краплини дощу зупинились на пальцях,
Лиш сонце з-під хмари поглянуло скоса й дарма,
Що мало би бути вже мінімум плюс дев'ятнадцять.
Втічемо від бурі і сядемо в свій щастєвоз,
За руку тримай, не впусти - я не хочу зникати,
Напишу собі і для тебе на зараз прогноз:
Мені світить сонце, допоки тобою багата.
Поїдем туди, де небо проснулось від сну,
Спитаю у зір, чи знають вони, може, хто ти.
У жменях для мене носитимеш вічну весну,
Відомо ж і зорям, що ти мій найкращий синоптик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2016
автор: Альона Вікторівна