Караван-сарай, тимчасовий рай -
Мир душі моїй неприкаяній.
Рукави ріки наче дві руки
В вир життя несуть напівзгаяне.
Чужинецька ніч – з нею віч-на-віч,
З нею сам на сам залишаюся.
Чарівна ґюзель та ж з моїх земель –
Їй сповідаюсь, їй покаюся.
Сну досвітній плин спинить муедзин,
До молитви всіх закликаючи.
Молитовних слів стоголосий спів
Заворожує, заклинаючи.
У ранкову млу тінню увійду,
Неблизький свій шлях осягаючи.
І красна ґюзель, що з моїх земель,
Не заплаче вслід, забуваючи.
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2016
автор: Скресла