А я один,і я це знаю,
ніде ніхто і не чекає.
Усе терплю,усе минає,
і я ніщо не забуваю.
Бо так завжди,бо так повинно,
одним у світі бути дивно.
Можливо це мені потрібно,
привикнути та бути сильним!
Це вже як сон,це вже за смаком,
любить себе,любити натовп.
Я все старанно пережив,
бо так любив,бо так любив..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654568
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.03.2016
автор: Дем'ян Львівський