Віншує сонце землю весняну
Легким теплом і рястом буйнолистим.
Ось перший грім повітря сколихнув,
Підковою веселка ген повисла.
Хмаринкою димляться комарі –
То, кажуть люди, на ясну погоду,
Хоч піднебесся чисте угорі –
Все просто і непросто у природі.
І кумкання вечірнє у ставку
Весняних жаб – теж хор то особливий.
Картину загадкову отаку
Курликання доповнить журавлине,
Таке далеке й водночас близьке –
Із вирію птахи летять додому.
І відчуття в душі таке легке:
Як добре, що для них нема кордонів.
28.02.13
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654513
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.03.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)