Буває страшно на душі, хворію…
Зненацька вскоче душевний страх,
А серце лине в добрих мріях
І рветься в бій не зная крах
Настане день та прийде віра
Людська любов прорве недолю
Жіноче серце, то гідна міра,
Мій сенс буття – Новая Воля
Все плаче, гнівається совість
І рве твій дух, вбирає кров,
А серце мріє та спочине
Чекає голос жіночих мов.
Настав той час, прийшла надія
Змінити все твоє життя
І дати відсіч твоїй мрії,
Пізнати мить славетного буття.
І серце б’ється, горить від болі,
Бо просе ніжності, любові,
А мрії рвуться, гніваються долі,
Бо знають страх життєвої неволі.
Вона прийшла – твоє спасіння,
Як новий день, як світ життя
Бажаю я тобі натхнення,
Тепер навіки з тобою – Я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2016
автор: Андрій Казакевич