Україно, збурений мій краю,
Серед болю, крові і страждань
Я тебе із щемом закликаю:
- Вірити в добро не перестань!
Там, де ллється кров, цвітуть не маки,
Там живе насилля, страх і гнів,
Не стихають підлості атаки
І не сохнуть сльози матерів.
Стихне канонада лютих градів,
Рани від осколків заживуть.
Вір і знай – твої сини не зрадять
І ворожу зграю проженуть.
В час такий в очах сумних і рідних
Стане більше радості і див,
І тоді у вирі днів погідних
Бог простить усіх, хто завинив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654147
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 24.03.2016
автор: Оля Андрієвська